Як допомогти першокласнику знайти друзів у новому класі?

Перший клас — це не лише новий учитель, парта, підручники та перші уроки. Для дитини це ще й початок нового соціального життя. У класі вона зустрічає десятки однолітків, серед яких потрібно поступово знайти «своїх» — тих, із ким цікаво гратися, розмовляти, сидіти поруч і проводити час на перервах. І, звісно ж, батьки завжди хочуть допомогти дитині з цією непростою задачею.

Чому деяким першокласникам складно знайомитися?

Для одних дітей знайомство відбувається природно: вони самі підходять до однокласників, легко починають розмову та швидко знаходять компанію. А іншим потрібні тижні або навіть місяці. Особливо складно сором'язливим дітям, які не знають, як першими заговорити, бояться отримати відмову або просто губляться.
Допомога батьків в цьому випадку не має бути тільки за принципом “сказати з ким дружити”. Варто постаратись створити умови, у яких їй буде простіше встановлювати контакти, переживати невдалі знайомства та поступово знаходити близьких за інтересами людей.
Відсутність друзів у перші дні або навіть тижні школи ще не означає, що з дитиною щось не так. Варто також враховувати, що кожна дитина вибирає свою особливу роль — хоче бути лідером або триматись ближче до знайомих, а хтось активно знайомиться або спостерігає збоку. Причини труднощів різні. Найчастіше — це:

• сором'язливість;
• страх помилитися;
• відсутність досвіду;
• велика кількість нових людей;
• відмінність інтересів.

Дитина може хотіти спілкуватися, але не наважуватися зробити перший крок. Вона може думати: «А раптом зі мною не захочуть гратися?». Потрібно розуміти, що деякі діти дуже чутливо реагують на відмову або сміх. Тому і воліють взагалі не підходити до інших. Якщо дитина раніше мало спілкувалася у великих групах однолітків, то їй може бути складно зрозуміти правила взаємодії.
Дитина може не знаходити спільної мови з однокласниками не через сором'язливість, а тому, що їй цікаві зовсім інші ігри чи заняття. Тому перше правило для батьків — не поспішати з висновками. Якщо дитина не знайшла друга в перший тиждень, це ще не проблема.

Як навчити дитину знайомитися без тиску?

Фраза «Іди та познайомся» для сором'язливої дитини практично не допомагає, адже не пояснює, що саме потрібно зробити. Натомість батьки можуть відпрацювати кілька простих сценаріїв удома. “Програти” ситуацію, в якій дитина точно проговорить фрази, які їй потрібно буде сказати під час реального знайомства. Це не означає, що дитина повинна буквально повторювати завчені фрази. Йдеться про те, щоб у неї з'явився набір простих способів почати контакт.
Варто також враховувати, що дружба часто починається не зі слів «Давай будемо друзями», а зі спільної діяльності. Діти можуть зблизитися через:

• улюблену гру;
• малювання;
• конструктор;
• спорт;
• книжки;
• настільні ігри;
• спільні захоплення;
• обговорення улюблених персонажів.

Замість того щоб постійно питати, з ким новим познайомилась дитина, краще поцікавитись з ким їй було цікаво, хто сидів поруч та з ким саме грався на перерві. Так батьки допомагають дитині помічати потенційні контакти, не створюючи відчуття, що вона повинна терміново знайти найкращого друга.

Як допомогти сором'язливій дитині?

Найважче знайти нових друзів сором'язливій дитині, але точно не потрібно намагатись “виправити” цю рису. Дитина може бути тихою, обережною та не прагнути бути центром уваги — і це точно не недолік. Проблема виникає тоді, коли страх спілкування настільки сильний, що дитина взагалі не може включитися у життя класу.
У такому випадку не потрібно відразу ставити високих цілей. Достатньо почати з простого привітання з однокласником, після задати іншій дитині одне запитання, потім приєднатися до короткої гри. А вже тільки після провести разом частину перерви.
Такі маленькі успіхи поступово формують упевненість. І дуже важливо хвалити не результат «ти знайшов друга», а зусилля.

Що робити, якщо дитину не приймають у компанію? 

Це вже інша ситуація, яку не варто списувати на звичайну сором'язливість. Якщо дитину систематично не допускають до ігор, висміюють, ображають, принижують або навмисно ізолюють, дорослим потрібно реагувати. Насамперед варто спокійно поговорити з дитиною. Почати варто з розуміння того, що взагалі відбувається під час перерв. Важливо не перекладати відповідальність за цькування на дитину.
Якщо ситуація повторюється, залучайте вчителя та адміністрацію школи. Адже завдання дорослих — створити безпечне середовище, а не змусити дитину «стати сильнішою».

Коли варто звернутися по допомогу?

У більшості випадків адаптація відбувається поступово. Але є ситуації, які потребують більшої уваги. Варто поговорити з учителем або дитячим психологом, якщо дитина тривалий час:

• категорично відмовляється йти до школи;
• постійно залишається сама;
• боїться говорити навіть із педагогом;
• сильно переживає через будь-який контакт з однокласниками;
• регулярно розповідає про образи чи приниження;
• стала значно тривожнішою;
• різко змінився її сон або настрій;
• втратила інтерес до занять, які раніше подобалися.

Особливо важливо не чекати місяцями, якщо є ознаки систематичного цькування.
Допомога психолога в такій ситуації — не ознака того, що з дитиною «щось не так». Це спосіб підтримати її та знайти рішення разом із родиною та школою.

Висновок

Допомогти першокласнику знайти друзів — не означає знайти йому «правильну компанію». Значно важливіше навчити дитину будувати контакти, висловлювати свої бажання, поважати чужі межі, переживати відмову та звертатися по допомогу, коли це необхідно. В “Discovery School” приділяють особливу увагу для розвитку соціальних зв'язків, пропонуючи спільні проектні роботи, безліч найрізноманітніших гуртків тощо.